Для української мови не характерне сполучення м’яких приголосних з наступним звуком а, у. Через те здавна існують певні проблеми при передачі запозичень, іншомовних власних і загальних назв, що містять -вя-, -мя-, -пя-, -вю-, -мю-, -пю- та под. Передавати їх з апострофом чи без? Дискусії навколо Мюнхен чи бюро ведуться давно. Мовна норма, ( Read more... )

В журналі baudolinos зібрана непогана колекція (де)мотиваторів до дня української писемності та мови. Однак декотрі поради, як на мене, викликають запитання. Пропоную почати з теми виборів:

Вибирають пиріжки з печі, а депутатів до ВР обирають

Звичайно, депутати є обранцями, але ж сам процес називається виборами. Тож не дивно, що вибирати й обирати часто ( Read more... )

«Датчанин добре жеребцює». Іван Котляревський
«Мене носив проклятущий пароход у Шведчину й Датчину». Тарас Шевченко

У назвах осіб за місцем проживання або національністю давній суфікс -анин/-чанин в останні десятиліття суттєво втратив свою продуктивність, у сучасній українській мові існує тенденція віддавати перевагу активнішому форманту -ець. У ( Read more... )

 
Проблема відтінків значень прислівників зараз і тепер відома будь-кому, хто цікавиться культурою української мови. Та вживати ці синоніми правильно не проста нині задача. Як часто буває, коли ідеально сфантазована в літературних кабінетах семантика чомусь не хоче підтримуватися практикою, але при цьому порада якимось чином потрапила до ( Read more... )

Кожен інтеліґент інколи має ставити
перед собою три питання: хто він такий?
з якого району? і чого такий борзий?

До тонкощів гарного стилю належить розрізнення предикативних називного та орудного відмінків: вона є начальник та вона є начальником; він є майстер та він є майстром. Від відмінка присудка виникають цікаві відтінки значень, що їх ( Read more... )

 
Почну з того, що цілком підтримую антисексистський пафос щойно переглянутої статті maryxmas «Лінгвістичні методи забезпечення гендерної рівності». Зокрема, тези про вираження досвіду людини через мовну картину світу, створювану українською мовою, про політичну коректність, про потребу зміни тих мовних засобів, які не відповідають праву особи на рівність ( Read more... )

Здається, з двох форм - смілість і сміливість - сучасні мовці явно надають перевагу другій. Іноді перша навіть розглядається як вияв суржика. Однак у словниках фіксується і смілість (а також смілий, сміло), причому з прикладів складається враження, що ця форма давніша. Чому з'явився суфікс -ив, і які перспективи смілості та похідних? (За моїми ( Read more... )

 
Абсолютними синонімами називаються синоніми, повністю рівнозначні і загалом тотожні за вживанням, емоційно-експресивною характеристикою, частотністю, сполучуваністю та ін. Найбільший клас таких синонімів - це пари, утворювані інтернаціоналізмами і їхніми українськими кальками, або народними відповідниками:( Приклади пар абсолютних синонімів )

 
Почну з цитати, яка стане введенням у проблему вибору відповідного слова, відповідно до контексту.
( Цитата з порадника )

«Часто, коли хочеться бути правим,
треба перенести непопулярність». М. Драгоманов

Одну поширену кумедну помилкову мовностилістичну пораду мені вдалося прослідкувати тільки до «Культури слова» О. Пономаріва. Звучить вона так:
«Мати рацію, а не бути правим. В Україні є чимало людей, які через життєві обставини не могли ознайомитися ( з тонкощами рідної мови... )